Известный малороссийский поэт, философ, педагог Григорий Саввич Сковорода (1722-1794) родился в окрестностях Полтавы в сотенном селе Чернухи Лубенского полка, входившем в черту Киевской губернии. Учился он в киевской духовной академии. Причислен к лику украинских поэтов и философов.

Есть книга Григория Сковороды "Сад божественных песен" из серии "Шкільна бібліотека" 1968 года издания. Как указано в этой книге, в ней приведены его поэтические произведения и переводы на литературном украинском языке 18 века и, что для нас особенно ценно, перевод с украинского на украинский!

Читаем и думаем, а что это такое – украинский язык 21 века? Откуда он? Зачем это?

Оригинал на литературном украинском языке 18 века

Кто сердцем чист и душею,
Не нужна тому броня,
Не нужен и шлем на шею,
Не нужна ему война.
Непорочность — то его броня,
И невинность — алмазна стъна,
Щит, меч и шлем ему сам бог.
О Міре! Мір безсовътный!
Надежда твоя в царях!
Мниш, что сей брег безнавътный!
Вихрь развъет сей прах.
Непорочность — се тебъ Сигор,
И невинность — вот небесный двор!
Там полещи и там почій!
Сей свят град бомб не боится,
Ни клеветничіих стръл,
И хитрых мин не страшится,
Всъгда цъл и не горъл.
Непорочность есть то адамант,
И невинность есть святый то град.
Там полещи и там почій!
В сем градъ и врагов люблят,
Добро воздая врагам.
Для других здравш гублят,
Не только добры другам.
Гдъ ж есть оный толь прекрасный град?
Сам ты град, з души вон выгнав яд,
Святому духу храм и град

А вот перевод с украинского на украинский

Чистий можеш буть собою,
То нащо тобі броня
І шолом над головою?
Не потрібна і війна.
Непорочність — ось твоя броня.
А невинність — крем'яна стіна.
Щит, меч і шолом — буде тобі бог.
Світе, світе безпорадний,
Вся надія — угорі.
Маєш сумнів — то нещадний
Вихор розмете на прі.
Непорочність — се Сігор, повір,
А невинність — ось небесний двір.
Там побувай і там почий.
Бомб се місто не боїться.
Ні підступності, ні стріл.
Хитрих мін не застрашиться,
Ні пожежі, ані стрільб.
Непорочність — ось се діамант,
А невинність — ось священний град.
Там побувай і там і там почий.
Ворога в сім граді люблять
Їм вїддружують тепло,
Силу для чужого гублять,
I не відають про зло.
Де ж такий чудовий пишний град?
Сам ти град, коли в душі є сад,
Святому духу храм і град.